Про Росію в українських медіа можна віднайти досить багато різнорідної інформації. З одного боку, говорять про те, що після розпаду Радянського Союзу Російська Федерація продовжує імперську традицію і намагається впливати на найближчих сусідів, здійснюючи подекуди агресивну зовнішню політику. Інші ж кажуть, що вона успадкувала дезінтеграційні процеси, які розпочались ще в Радянському Союзі і в кінці кінців її чекає загибель. Що ж насправді відбувається і чого нам чекати від нашого сусіда? В одному з номерів незалежного культурологічного часопису “Ї” в 2004 році була опублікована стаття Євгена Жеребецького, тоді експерта Національного інституту проблем міжнародної безпеки (прим. – нагадаємо, що Інститут ліквідовано Указом Президента України Віктора Януковича від 2 квітня 2010 року), що мала назву “Кінець Імперії”. Так ось, пан Євген у своїй статті спробував застосувати теорію геополітичної динаміки Рендала Коллінза для прогнозу подальшого розвитку ситуації в Російській Федерації. Рендал Коллінз – американський соціолог, фахівець з теорії конфліктів запропонував модель, яка пояснює чому і за яким алгоритмом відбувається занепад імперій. У 1980 році модель вперше побачила світ. Завдяки їй Коллінз спрогнозував занепад Радянського Союзу, що незабаром і відбулось.
Передбачення майбутнього розпаду Радянського Союзу сформовано на основі наступних 5 теоретичних принципів:
Принцип 1. Перевага в розмірах і ресурсах сприяє територіальній експансії; за інших, приблизно рівних, умов територіально крупніші, більш населені і багатші ресурсами держави розширюються воєнним шляхом за рахунок менших і бідніших держав.
Принцип 2. Геопозиційна або „окраїнна” (marchland) перевага сприяє територіальній експансії; держави, які мають ворогів на меншому числі фронтів, розширюються за рахунок держав, які мають ворогів на більшому числі кордонів.
Принцип 3. Держави в середині географічного реґіону мають тенденцію з часом дробитись на менші територіальні одиниці.
Принцип 4. Кумулятивні процеси приводять до підкорення всього реґіону двома-трьома завойовниками з масштабними гонками озброєння і вирішальними війнами (showdown war) між нечисленними суперниками.
Принцип 5. Занадто велике розширення (overextension) спричиняє ресурсне напруження і розпад держави.
Останній, п’ятий, принцип Р. Коллінз уточнює: чим далі військова держава виходить за межі своєї „стартової бази”, тим вищі її затрати на утримання військових контингентів. Занадто велике розширення створює небезпеку недостатнього контролю за своїми окраїнними територіями, які можуть або відділитися, або стати легкою здобиччю ворога, і, по-друге, завелике розширення призводить до захоплення нових етнічних одиниць, які не прилягають до серцевинної (heartland) території. Звідси – з кожним новим етнічним поясом падає моральний дух армії завойовників і росте воля до опору у підкорених народів.
Використовуючи вищезгадану модель, Євген Жеребецький говорить про те, що з розвалом Союзу процес розпаду колишньої імперії аж ніяк не припинився. У відповідності з основними постулатами теорії, наступним етапом розпаду СССР має бути повна фрагментація колишньої імперії на слабкі і нежиттєздатні державні утворення з наступним підкоренням цих фрагментів сильними окраїнними державами – США, Японією, Китаєм і Єдиною Європою.
Кажучи простіше, – розпад Радянського Союзу - це лише половина справи, напіврозпад. Друга половина – це фрагментація Росії. У висновку автор заявляє: можна з великою мірою вірогідності спрогнозувати, що сучасна Російська Федерація розпадеться на декілька менших фрагментів, більшість з яких неминуче потрапить у сферу впливу сусідніх окраїнних держав з наступною повною втратою суверенітету і це станеться приблизно в 2030-2050 роках. По суті автор говорить про те, що Росія втратить свою могутність і перестане існувати в теперішніх кордонах.
З часу формулювання прогнозу пройшло сім років. Чи змінилась ситуація на краще? Можливо перспектива не така вже й трагічна?
Для того, щоб відповісти на ці запитання потрібно поглянути на внутрішню ситуацію, яка склалась на сьогодні в Росії.
Звернемось до фактів. З 1995 року в Росії спостерігається демографічна криза. Станом на 2009 рік там проживало 140 млн. осіб, а це на 8 млн. менше ніж в 1995 році. За прогнозами вчених до 2050 року кількість жителів зменшиться ще на 31 млн. Коефіцієнт приросту населення на 1 тис. осіб у 2009 році сягає мінус п’ять. Невтішним є той факт, що смертність російських підлітків у чотири рази вища, ніж у більшості європейських країн. Крім того, в Росії - найвищий у світі рівень самогубств серед підлітків, а середній показник самогубств серед населення підліткового віку більш ніж у три рази перевищує середньосвітовий показник. І ці страшні цифри не враховують випадків самих спроб покінчити життя самогубством.
Про демографічну кризу в Росії вже навіть пишуть книги. Професор Американського інституту підприємництва Ніколас Еберштадт опублікував книгу "Демографічна криза Росії в мирний час" в якій зазначає, що кількість самогубств, отруєнь, вбивств і нещасних випадків у Росії можна порівняти з рівнем смертності з цих же причин в Сьєрра-Леоне, Анголі і Бурунді, країнах, які переживають, або недавно вийшли з військового конфлікту. Це не просто велика демографічна криза, це всепроникаюча криза людських ресурсів. На думку дослідника, не дивлячись на всі ознаки катастрофи, що насувається, політична еліта Росії ще не усвідомила масштабу змін, що відбуваються.
В найближчі двадцять років проблема швидкого скорочення працездатного населення позначиться на всіх сферах життя російського суспільства.
Через різку демографічну кризу, вважають дослідники, Росії доведеться переглянути своє місце на світовій арені, а можливо, навіть свій політичний устрій і географічні кордони. Помирають росіяни з неймовірною для Європи швидкістю. Середньоросійський узагальнений рівень смертності сьогодні більш ніж у два рази перевищує аналогічний показник рівня смертності в Західній Європі. Середня смертність в Росії приблизно на 50% вище, ніж у нових країнах-членах Євросоюзу, тобто, по суті, колишніх країнах радянського блоку.
Ще один дослідник "російської проблеми", старший віце-президент Інституту Хадсона категорично заявляє, що шляху назад немає. Навряд чи Росія буде врятована або врятує себе сама від такого виснаження людського капіталу, яке зробить її неконкурентоспроможною або навіть нежиттєздатною. Така країна як Росія, в її нинішньому вигляді, дуже скоро може взагалі перестати існувати. Місце Росії на світовій арені принципово зміниться. При реалізації демографічного сценарію, важко уявити, що Росія залишиться хоча б регіональною державою.
Звичайно, деякі дослідники на таку позицію можуть знайти контраргументи, мовляв, що це американська пропаганда та інформаційна атака. Але про демографічну кризу в Росії говорять не лише в США чи в Європі, але й в самій Російській Федерації. Проводяться семінари, круглі столи, російські вчені шукають шляхи вирішення проблеми.
На жаль, демографічна ситуація це не єдине питання, яке постає гостро в Росії. Звернемо увагу на стан економіки.
З офіційних повідомлень Міністерства економічного розвитку Росії, за перше півріччя 2009 року обсяг ВВП країни скоротився на 10,1%. За словами Президента РФ Д. Мєдвєдєва, у списку країн, де встановлені найпотужніші комп’ютери, Росія стоїть на 15-му місці. Далі уточнення, що попереду Росії за забезпеченням суперкомп’ютерами стоять не лише США, Японія, Німеччина, Китай, але й — Індія й навіть Саудівська Аравія. Хіба не дивно, що найбільша за територією країна в світі, поступається Індії та Саудівській Аравії ?
Що ж кажуть іноземні економісти? Характеризуючи стан економіки, Стівен Бланк - професор Інституту стратегічних досліджень у Коледжі армії США говорить, що російська влада не реформувала економіку, щоб зробити її менш залежною від експорту енергоносіїв. Замість цього вона заохочувала корупцію, отримання доходів із капіталу і не сприяла вливанню інвестицій. Прогнозуючи ситуацію, Бланк говорить, що Росію чекає дуже складне майбутнє, тому що її економіка ґрунтується на енергепостачанні, що, до речі, визнає російська влада, а в інших галузях економіки Росія не є конкурентоздатним виробником. Як бачимо, Не досить втішний прогноз.
Українські експерти також вважають, що економіка Росії тримається лишень на експорті енергоносіїв.
Директор інституту трансформації суспільства Олег Соскін зазначає, що Росія тримається на величезних запасах нафти, газу та інших корисних копалин. Світова економічна криза вже завдала удар по Росії, адже вся їхня державна економічна політика побудована на ціні нафти 71 долар. Сьогодні ми бачимо коливання ціни нафти від 50 до 65 доларів. Отже, це величезні втрати. Росія нарощує озброєння, а воно вимагає багатомільярдних витрат, причому ці гроші не повертаються для задоволення потреб широких верств населення.
Експерт зазначає, що Росія поки що не може здійснити великі економічні трансформації, тому що лібералізація економіки, передача повноважень на місця для розвитку малого бізнесу не в’яжеться з авторитарною централізованою державною політикою. Таким чином, ми можемо очікувати серйозні збурення в Росії, центробіжні тенденції на рівні провінцій.
Про неефективну економічну політику говорять не лише за кордоном, але й вже в самій державі.
Російське інформаційно-аналітичне видання “Интернет против Телеэкрана” повідомляє про те, що спостерігається занепад транспортного й індустріального сектора Росії, в тому числі і атомної галузі. Існують суперечливі доповіді про стан доріг, залізниць, та інших транспортних мереж. Хоча здається, що ці мережі функціонують, вони далекі від ефективності і безпеки. У промисловому секторі, включаючи ядерну енергетику, продуктивність і ефективність - низька, працівникам місяцями не платять, виробничі потужності старіють. Ризик аварій і труднощі при швидкому та ефективному реагуванні на такі аварії, відповідно, зростає.
Регіони відчувають недофінансування. Керівництво цілого ряду територій РФ, верстаючи бюджети на майбутній рік, вимушені скорочувати регіональну скарбницю на 10–20%. У Тюменській області не знають, як компенсувати зменшення нафтових податків на 10 млрд. рублів, у Свєрдловській області — секвеструють бюджет майже на 40 млрд. рублів і зізнаються, що не зможуть підвищити регіональним бюджетникам зарплату. Керівництво Челябінської області говорить про заморожування планів з монетаризації пільг. Експерти вважають, що в ситуації фінансової кризи, яку російська влада досі не хоче визнавати, для багатьох регіонів головним завданням сьогодні є питання — як вижити.
Під час того, як в регіонах відбувається недофінансування і уповільнюється економічний і соціальний розвиток Росія планує провести в 2014 році Олімпіаду в Сочі, в яку безсумнівно вливаються колосальні фінансові ресурси.
Існує думка про те, що інформація про економічний стан Російської Федерації, яку надають офіційні органи є дещо викривлена і не відповідає дійсності.
Петро Масляк, професор кафедри географії України КНУ ім. Т. Шевченка, доктор географічних наук, говорить, що реальну інформацію про стан справ в Росії можна отримати з матеріалів інформаційної війни Білорусі з Росією.
Характеризуючи економічну ситуації, він зазначає, що Росія виробляє нині стільки тканин, скільки царська Росія виробляла в 1910 році. Такий же рівень виробництва вагонів. Випуск взуття взагалі опустився до рівня 1900 року! Лише нафтогазовий сектор за десять "путінських" років зріс у 5 разів. Ми бачимо, що інфраструктура Росії руйнується на очах.
Отож, окреслюючи в загальному стан економіки, зрозуміло, що Росія робить ставку лишень на експорт енергоносіїв. Виникає запитання, як довго вона буде монопольно постачати свою енергію за кордон і отримувати з цього зиск? Відповісти на це запитання доволі важко, але вже сьогодні країни, які залежать від російського енергопостачання, усвідомлюють необхідність зменшення використання газу та нафти, запроваджуючи альтернативні джерела енергії і використовуючи енергозберігаючі технології.
Європейський Союз починає поступово переходити на енергозберігаючі технології. Прикладом однієї з них є заміна звичайної лампи розжарювання на компактні люмінесцентні. Реальною альтернативою отримання електроенергії є сонячні батареї. Не зважаючи на їхній відносно низький ККД, вчені працюють над удосконаленням технології. Близько двадцяти німецьких компаній виявили зацікавлення в інвестуванні фінансових ресурсів для встановлення сонячних батарей в Африці. Проект передбачає генерування енергії, сумарна кількість якої сягатиме 100 гВт\год.
Розглядаються багато проектів щодо заміни природнього газу зрідженим природнім газом та сланцевим газом, що значно зменшить експортні можливості РФ, і, можливо, в подальшій перспективі змінить світову структуру ринку енергоносіїв.
Отже, бачимо негативні тенденції в економіці, яка є експортно-орієнтованою і, яка, по суті, тримається лишень на експортуванні нафти та газу. Допоки світова економіка буде традиційно енергозатратною і орієнтованою на нафту і газ, Росія буде мати десятки мільярдів на рік доходів від енергоносіїв і інших природних ресурсів. Натомість всі інші галузі економіки перебувають в стагнації, потребують реформування із застосуванням інноваційних технологій.
Щодо внутрішньо-гуманітарних справ, то ситуація теж не надто втішна. Видається, що влада поступово починає втрачати контроль над станом справ.
За останнє десятиріччя Росія пережила не менше 10 потужних вибухів з сотнями вбитих та тисячами поранених. 2004 рік - теракти в метро, вибух на стадіоні в Грозному, вибухи в літаках, терористичний акт в школі в Беслані, 2005 рік - теракт в «Невському експресі», 2010 рік - вибух на "Луб'янці", 2011 рік - теракт в Домодєдово.
Швейцарська газета «Neue Zürcher Zeitung» називає Росію слабкою державою: «Північний Кавказ та його населення цікавлять Москву лише тоді, коли трапляються терористичні напади або спалахи насильства. Наскільки хитким є становище, показують заворушення націоналістів у грудні в центрі Москви. Теракт в Домодєдово загрожує зміцнити сили у Центральній Росії та на Північному Кавказі, які роздмухують взаємну ненависть. І це не знаходить жодної політичної відповіді з боку російського керівництва».
Про незадоволення діями влади і низьку якість життя можна судити з протестних акцій “Маршу незгодних” - загальна назва вуличних акцій російської опозиції, організованих коаліцією «Інша Росія», що проходять у великих містах з кінця 2006 року. Основні гасла акцій - «Нам потрібна інша Росія!», «Росія без Медведєва!», «Росія без Путіна!», «Це наше місто!», «Ні поліцейської держави!», «Геть владу чекістів!». Протестний потенціал поступово починає наростати.
Населення по території країни розподіляється нерівномірно. Найгустіше заселена європейська частина країни, де проживає 2/3 населення, пересічна густота становить 9 осіб на 1 кв. км, а в окремих районах – понад 100 осіб на 1 кв. км. Азійська ж частина території мало заселена. Цим досить вдало користуються китайці, мігруючи до прикордонних регіонів Сибіру і Далекого Сходу. Вчені сходяться на тому, що міграція китайців до Росії буде продовжуватися. І ось їхні головні аргументи:
По-перше, це невибагливість, терплячість, працьовитість китайців. Мало яка етнічна група може витримати природні умови Сибіру і Далекого Сходу.
По-друге, за наявними прогнозами кількість населення Росії до 2026 р. скоротиться з 143 млн. до 137 млн. осіб. До цього часу сумарний природний спад працездатного населення досягне 18 млн. осіб. Відповідно, китайці, працюючи на себе, будуть працювати і в цілому на Росію. Без китайської міграції та китайської торгівлі ситуація в деяких прикордонних регіонах вже незабаром може стати критичною.
По-третє, притоку мігрантів-підприємців сприяє корупція місцевої влади. Як не парадоксально на перший погляд, з китайцями втілювати корупційні схеми дуже часто "соромляться" куди менше, ніж із співвітчизниками.
І нарешті "напівпрозорий" кордон. Цей фактор дає можливість припливу нелегальної робочої сили та створення "чорного ринку" праці китайців в Росії. Водночас зростає кримінальна складова китайської присутності. Зважаючи на це, можна говорити, про тенденцію до збільшення китайців на сході Росії.
Отож, як свідчать факти, Росія продовжує рухатись до занепаду, зберігши спадковість і протяжність дезінтеґраційних процесів, які розпочались ще в Радянському Союзі. Зовнішні декорації, якими влада намагається прикрасити реальний стан речей вже не спрацьовують. Економічний занепад, демографічна криза, низький рівень життя населення, теракти, міграційні процеси – все це свідчить про поступовий крах. Не втративши своїх імперських амбіцій, які проявляються в спробі виступати в ролі регіонального геополітичного лідера, вона повільно, але впевнено прямує до колапсу.
Немає коментарів:
Дописати коментар