середа, 22 жовтня 2014 р.

Пояснення політичних подій в Україні у коментарях дослідників

Для того, щоб зрозуміти процеси, які відбуваються в політичній Україні пропоную ознайомитися з наступними коментарями.

Віталій Портніков на Молдавському телебаченні про політичні події в Україні



Публіцистично-наукова стаття викладача Острозької академії Юрія Мацієвського про революційні події 2004 та 2014 років крізь порівняльний контекст. Та ж сама стаття в науковому стилі.

Тезисно про події від викладача суспільно-гуманітарних дисциплін Андрія Моренчука.
"Тезисно
Революція – глибокі якісні зміни в якомусь явищі.
Як приклад: чому Велика французька революція є революцією – тому що на зміну абсолютної монархії утвердилась республіка, замість станового суспільного ладу утвердилась буржуазна демократія...
Перше питання: "чи відбулась революція?"
Відповідь: "Так".
Ознаки:
1. Змінилось суспільство. Тепер зникли труднощі у тому, як пояснити учням/студентам що таке "громадянське суспільство". Саме на Майдані воно сформувалось. Суспільство активних громадян, які не хочуть бути аморфною керованою масою, готові боротися за свою свободу, самоорганізовуються тощо.
Не пам'ятаю чи піднімали з тобою це питання, але я висловлював свою думку напередодні президентських виборів, що загалом не хвилююсь з приводу того, кого оберуть. Кого б не обрали – люди тепер не дадуть вести Україну хибним шляхом. Такого не було до нинішнього Майдану. Це результат нашої революції.
2. Україна (як би це в нинішніх умовах цинічно чи неоднозначно не прозвучало) загалом подолала проблему розколу на Схід і Захід, яка їй заважав розвиватися усі роки незалежності.
Коли тільки розпочались революційні процеси хтось дуже влучно висловися, що Майдан є чітким індикатором того, де уже в Україні люди подолали совковість і готові відстоювати демократичні цінності. І висловив припущення, що саме там де проходить лінія підтримки Майдану там і будуть проходити кордони нової, оновленої України.
Вторгнення Путіна послужило каталізатором для цих процесів. Для багатьох саме цей чинник чітко визначив існуючі альтернативи і допоміг позбутися хворобливого русофільства і совконостальгування.
Зараз більшість українців не дивляться на Росію як на партнера, брата і т.п. і розглядає НАТО як інструмент захисту. Рік тому такого не було.
Друге питання: "чи закінчилась революція?"
Відповідь: "Ні".
Задачі, які поставило перед собою українське суспільство не досягнуті. Реформи не проводяться. Системних змін не відбувається. Політична еліта не оновлюється.
Ось тут якраз і напрошуються паралелі з "французьким" досвідом.
Революція розвивалась по висхідній. Дії фейянів і жирондистів не задовольнили революційного запиту і створили умови для приходу якобінців, які в революційному пориві перегнули палку, що зумовило утвердження аморфної Директорії "нових багатіїв", яка, в свою чергу, поступилась, сильному Консульству…
Які висновки – спроби нинішньої влади законсервувати старі корупційні схеми і стару неефективну систему зумовлюють новий виток боротьби й радикалізацію дій. Цього можна було б уникнути запровадивши низку таких необхідних для суспільства реформ як податкова, судова, антикорупційна тощо.
Події доволі легко прогнозуються: недостатня ефективність і глибина перетворень спричиняють радикалізацію і тяжіння до диктатури. Надмірна радикалізація і диктатура спричиняють ухил до більш м’якої, демократичної але малоефективної системи, що в свою чергу створює умови для приходу "сильної руки".
Саме головне, що цей маятник розкачали – суспільство стало тою силою, яке готове рухати політичний процес. При Кучмі ми мали аморфне болото яким доволі легко вдавалось управляти і маніпулювати. Люди не вірили в загальній масі в можливість зміни системи. Нинішнє ж українське суспільство не дозволить себе ошукати.
Прикро лише, те що владу доводиться штовхати до змін і вказувати на її недолугість. Було б краще, якби політичні лідери відчували потреби часу і краще за загальну масу орієнтувались у необхідних реформах.
Важливою віхою можуть стати парламентські вибори, так як при нинішній конституції все ж таки маємо парламентсько-президентську республіку, при якій важливу роль відіграє саме парламент і розстановка сил у ньому. Правильно налаштована урядова команда, яка відчує резонанс з суспільними запитами може сприяти уникненню радикалізації суспільних настроїв і послабити тиск на владу."



Тезисно про події від Євгена Жеребецького.
"Це ще не революція. Поки що це лише прелюдія. Завдяки Путіну Майдан, який мав усі шанси перерости у повноцінну революцію із фундаментальними системними і кадровими змінами, зробив standby. Справжня революція (не факт, що вона обовязково буде кривавою) почнеться за двох обставин: Штати і санкції добють Путіна, в Росії почнеться розвал і хаос і вона впаде. І тоді революція почнеться у нас і буде вона мирною. Якщо ж завалиться АТО і Росія відхопить Схід і Причорноморя, то уся наша колишня і нинішня владна пи%&добратія, яка призвела до цього, буде фізично винищена до пня. Тоді це буде реальна, дуже бурхлива і кривава акція, всім пригадають все, той хто втече - ніколи сюди вже не вернеться і передбачити навіть схематично перебіг ПІД час і ПІСЛЯ революції - зараз нереально. На відміну від нинішнього, доволі еклектичного, мутного і передбачуваного потоку, в якому ми пливемо зараз, те що нас чекає за пів року, за рік чи за два - виглядає мені як сплав по гірському водоспаду: варіантів майбутнього - вагон і не відомо, куди воно заверне. Як фуга на чотири голоси у Й.С.Баха."

Сподіваюся, що ознайомившись з думками цих людей ситуація для нас стане трішки зрозумілішою.


Немає коментарів:

Дописати коментар